english
mail home

Урочисте відкриття меморіальної дошки на честь директора Інституту математики 1958-1988 рр., академіка АН СРСР і НАН України

Юрія Олексійовича Митропольського

18 грудня 2012 року відбулось урочисте відкриття на фасаді Інституту математики НАН України меморіальної дошки видатному українському вченому, академіку Національної академії наук України і Російської академії наук, іноземному члену Болонської академії наук, лауреату Ленінської та Державних премій, директору Інституту математики НАН України 1958‑1988 рр., учаснику Великої Вітчизняної війни, орденоносцю, Герою соціалістичної праці, Герою України Юрію Олексійовичу Митропольському.

Ініціювали встановлення дошки Інститут математики НАН України та Міжнародний математичний центр імені Ю.О. Митропольського НАН України, які очолює академік НАН України А.М. Самойленко.

Із вітальним словом виступив академік-секретар відділення математики НАН України А.М. Самойленко, який розповів про свого вчителя, видатного вченого і організатора науки, академіка АН СРСР і НАН України Ю.О. Митропольського.

З вітальними словами також виступили віце-президент НАН України, академік НАН України А.Г. Загородній та син Ю.О. Митропольського, член-кореспондент НАН України О.Ю. Митропольський.

Урочисте відкриття меморіальної дошки всесвітньо відомому вченому-математику Ю.О. Митропольському стало важливою подію у науковому житті України, яка, не зважаючи на низьку температуру (-20°С), зібрала чимало науковців.


 

 

ЖИТТЄВИЙ І ТВОРЧИЙ ШЛЯХ Ю.О. МИТРОПОЛЬСЬКОГО

Юрій Олексійович Митропольський – всесвітньо відомий вчений в області математичної фізики, теорії нелінійних коливань і нелінійних диференці­альних рівнянь.

Народився 3-го січня 1917 року в Кобелякському повіті Полтавсь­кої губернії. Хрестили його в селі Шишаки. В 1918 році родина Митропольських переїхала до Києва. Тут у 1932 році Юрій Олексійович здав екстерном іспити за се­мирічну школу і почав трудове життя. З 1932 по 1936 рік він працював на Київському консервному заво­ді.

У 1936 році він вступив до 9-го класу Київської 70-тої повної середньої школи, яку закінчив у 1938 році на “відмінно”. У тому ж році вступив на фізико-математичний факультет Київського університету, одночасно працюючи учителем у середній школі.

22 червня 1941 року Ю.О. Митропольський за­кінчив 3-й курс універ­ситету і одружився на своїй сокурсниці Олександрі Іванівні, яка протягом більш як 60-ти років була його вір­ним другом, надією і опорою в житті.

У Юрія Олексійовича і Олександри Іванівни двоє дітей: син Олексій (народився у 1942 році) — доктор геолого-мінера­логічних наук, професор, член-кореспондент НАН України, лауреат академічної премії імені академіка В.І. Вернадського, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, заслужений діяч науки і техніки України працює заступником директора Інституту геологічних наук НАН України; дочка Надія (народилася в 1948 році) — кандидат біологічних наук, працює стар­шим науковим співробітником Інституту ботаніки НАН України.

Навчання в Університеті було перервано війною і 7-го липня 1941 року Ю.О. Митропольський мобілізований до лав Червоної Армії. В листопаді 1941 року, Наказом Міністра оборони СРСР, для закінчення навчання він був зачислений на п’ятий курс Казахського університету. Після його закінчення в березні 1942 року, він  направлений в Рязанське артилерійське училище, яке було евакуйоване до міста Талгар.

З квітня 1943 року Юрій Олексійович в діючій армії: він – коман­дир артрозвідки, а з травня 1944 року – ад’ютант командира 137 артилерійської брига­ди 1-ої Ударної Армії, приймає участь у боях на різних фронтах. За звільнення Риги він   нагороджений орде­ном Червоної Зірки, другий орден Червоної Зірки він отримав за розгром Курляндської угрупування  німецько-фашист­ської армії. У 1944 році він вступив до лав КПРС.

Після демобілізації в березні 1946 року Юрій Олексійович працює в Інституті будівельної механіки АН УРСР (тепер Інститут механіки НАН України). Тут почалася його плідна наукова діяльність під керівництвом видатного вченого, академіка М.М. Боголюбова. Роки навчання і роботи у співдружності з М.М. Боголюбовим стали для Юрія Олексійовича великою школою науки і життя. За короткий час він написав і захистив у 1948 році кан­ди­датську дисертацію на тему “Дослідження резонансних явищ в нелінійних системах зі змінними частотами”.

З 1950 року Юрій Олексійович почав працювати в Інституті мате­матики АН УРСР, де в 1951 р. захистив докторську дисертацію на тему “Повільні процеси в нелінійних колива­льних системах з багатьма ступенями вільності”.

Водночас з 1949 по 1989 рік він викладає  на механіко-математичному факультеті Київського університету; з 1951 по 1953 рік завідує кафедрою диференціальних рівнянь, а в 1954 році йому присвоєно звання професора.

З 1953 по 2001 рік Юрій Олексійович керує відділом математичної фізики, з 1956 по 1958 рік  – заступник директора Інституту математики АН УРСР, а з 1958 по 1987 рік – директор цього інституту. У 1987 році він був обраний почесним директором цього інституту.

У 1958 році Юрій Олексійович  обраний членом-кор­ес­по­ндентом АН УРСР, у 1961 – дійсним членом АН УРСР, а у 1984 – дійсним чле­ном АН СРСР (зараз – Російська академія наук – РАН).

У 1967 році йому присвоєно звання Заслуженого діяча науки і техніки УРСР, а в 1994 році – почесне звання заслуженого соросівського професора.

Завдяки діяльності Ю.О.Митропольського в Інституті математики були створені нові відділи, що стимулювало розвиток досліджень в галузі алгебри, теорії ймовірно­стей, теорії функцій, функціонального аналізу, механіки спеціальних систем. В інституті також отримали розвиток і нові напрями: топологія і теоретична фізика. З 1958 року в інституті був суттєво збільшений набір в аспірантуру, завдяки якому протягом 40 років в ньому було підготовлено біля 600 кандидатів та більше 100 док­то­рів наук, які успішно працюють, як в самому інституті, так і в різних  університетах України і за кордоном.

Юрій Олексійович суттєво сприяв організації Інсти­ту­ту прикладної математики в Донецьку, Інституту приклад­них проблем математики і механіки у Львові, Ін­ституту геотехні­чної механіки у Дніпропетровську; він став засновником і директором Міжнародного математичного центру в Києві, який тепер носить його ім’я.

З 1961 по 1963 рік Юрій Олексійович був головою бюро Відділення фізико-математичних наук АН УРСР, а з 1963 по 1992 – академіком-секретарем Відділення матема­тики і кібернетики (до 1982 року – Відділення математики, механіки і кібернетики АН УРСР), членом Президії АН УРСР з 1992 року.

Юрій Олексійович підготував близько 100 кандидатів і 25 док­торів фізико-математичних наук (в тому числі 12 канди­да­тів наук для В’єтнаму, Узбекистану, Грузії, Болгарії та Югославії і 7 докторів і професорів для В’єтнаму, Узбекистану і Югославії).

Ю.О. Митропольський постійно проводив активну діяльність по залученню молоді до наукової роботи. Так, йому належить ідея проведення літніх математи­чних наукових шкіл: за його ініціативою в 1963 році було проведено Інститутом математики разом з Математичним інститутом імені В.О. Стєклова АН СРСР першу літню математичну школу в Каневі. З того часу такі школи проводяться регулярно, здебільшого в Криму (Кацивелі).

Юрій Олексійович був організатором при Інституті математики Університету юних математиків  для школярів, республіканських конфе­ренцій для молодих вчених. Він був головою оргкомітету по проведенню студентських олімпіад “Мате­матика і науково-технічний прогрес”.

Учні Юрія Олексійовича використовують і розвивають його ідеї, застосовують їх на практиці. Ряд його учнів: дійсні члени НАН України – А.М. Самойленко, А.М. Шарковський, А.А. Мартинюк; член-кореспондент ‑ О.А. Бойчук; професори ‑ В.П. Рубанік, В.А. Гробов, П.С. Сеник, В.І. Фодчук, А.А. Березовський, Г.П. Хома, О.Ф. Шестопал, К.Я. Кухта, З.Є. Філер, Д.І. Мартинюк, В.Г. Самойленко, О.К. Лопатін, О.Б. Ликова, Т.Г. Стрижак, а також Э. Файзибаєв, Ф. Насиров (в Узбекистані), К. Стефанович (в Югославії), Нгуєн Донг Ань, Нгуєн Тиєн Кхиєм, Ле-Суан-Кап (у В’єтнамі). Своїми роботами, викладацькою діяльні­стю, підготовкою кадрів, а також науково-адміністративною роботою завідуючими кафедрами, деканами факультетів, директорами науково-дослідних інститутів вони завоювали загальне визнання і повагу.

Багато уваги і сил Ю.О. Митропольський приділяв редак­ційно-видавничій діяльності. За його ініціативою протягом 40 років в Інституті мате­ма­ти­ки АН УРСР видавалися збірники праць і препринти, редагуванню яких він приділяв велику увагу. Серед них збірники “Математична фізика і нелінійна механіка”, “Питання математичної фізики і теорії функцій”, “Наближені методи розв’язання диференціальних рівнянь” та ін. Він був членом редколегій міжнародних журналів: “International Journal of Nonlinear Sciences and Numerical Simu­la­tion”, “Nonlinear Analysis”, “Nonlinear Dynamics”. У 1966 році Ю.О. Митропольський увійшов до складу редколегії “Міжнародного  журналу з нелінійної механіки” (США, “Пергамонпрес”).

Під редакцією Юрія Олексійовича система­тично вихо­дили збірники праць усіх математичних конфе­рен­цій, які проводив Інсти­тут математики АН УРСР з 1961 року по 1986 рік. Починаючи з 1952 року, Ю.О.Митропольський – член редколегії, з 1958 – заступник редактора, а з 1967 – редактор “Українського математичного журналу”, член редколегії журналів “Доповiдi АН УРСР” (з 1961 року), “Вiсник АН УРСР” (з 1971 року), “Диференціальні рівняння” (з 1965 року).

Ю.О. Митропольський з успіхом поєднував свою наукову і науково-організаційну роботу з громадською діяльністю. Був членом Комісії з математики і механіки Комітету по присудженню Ленінських премій, членом Комітету з Державних премій України. Він вклю­чався до складу (і був головою) комісій по присудженню академічних премій АН СРСР (премія ім. О.М. Ля­пунова, премія ім. М.О. Лаврентьєва), Протягом ряду років Ю.О. Митропольський був головою Комісії по диференці­альним рівнянням при ВМ АН СРСР. З 1961 по 1991 рік Юрій Олексійович – член Президії Національного комітету СРСР з теоретичної і приклад­ної механіки, з 1961 по 1991 рік – член Національного комі­тету радянських математиків, з  1991 року – член Національного комітету Росії з теоретичної і прикладної механіки.

Великою повагою і авторитетом користувався Ю.О. Митропольський за межами нашої Країни. Він був обраний в 1971 році іноземним академіком однієї з найстаріших академій Єв­ропи — Болонської Академії наук (Італія), заснованої в 1711 році. Зауважимо, що її іноземними членами свого часу були М. Ломоносов, П. Чебишев, Д. Менделєєв, І. Мєчні­ков, Ф. Клейн, А. Ейнштейн, Ч. Дарвін, Н. Бор, М. Кюрі, Д. Гіль­берт, А. Пуанкаре, С. Лефшец ‑ вчені “найвищого рангу”. Починаючи з 1958 року Ю.О. Митропольський виступав з доповідями  на всіх між­на­родних математичних конгресах (в Единбурзі, 1958, у Стокгольмі,  1962, у Москві, 1966, у Ніцці, 1970, у Ванкувері, 1974, у Варшаві, 1983, у Берклі, 1986, у Кіото, 1990). На останніх двох Ю.О. Митропольський очолював радянську делегацію.

Юрій Олексійович приймав участь у багатьох конференціях, присвячених диференціальним рівнянням, виступаючи з доповідями (США, Франція, Бельгія, Італія, Угорщина, Юго­славія), а також читав спецкурси на літніх Міжнародних математичних школах по запрошенню в Італії в 1972 і 1980 роках та в Міжна­родному математичному центрі імені С. Банаха (Польща) в 1981 і 1992 роках.

Ю.О. Митропольський був також одним з ініціаторів від АН УРСР систематичного проведення міжнарод­них конференцій по нелінійним коливанням і нелінійним диференціальним рівнянням починаючи з 1961 року разом з академіями наук УРСР, ПНР, ЧССР, ГДР, НРБ – по черзі в одній з вказаних країн. На 3-х з них у 1961, 1969 і 1982 роках він очолював Оргкомітети.

Різнобічна творча діяльність Ю.О. Митропольського була високо оці­нена державою і за кордоном. Йому присвоєно звання Героя Соціа­лісти­чної праці СРСР, він – Заслужений діяч науки і техніки УРСР, лауре­ат Ленінської пре­мії, Державної премії УРСР, Державної премії України, нагороджений Золотою медаллю ім. О.М.Ляпунова, По­чесною Грамотою Президії Верховної Ради УРСР, орденом Леніна, двома орденами Червоної Зірки, орденом Жовтневої Революції, орденом Трудового Червоного Прапора, орденом Вітчизняної війни II ступеня, орденом Яро­слава Мудрого 5-го ступеня, орденом Ярослава Мудрого 4-го ступеня, орденом Богдана Хмельницького і рядом меда­лей. Він також був нагороджений академічними преміями Президії АН УРСР: ім. академіка М.М.Крилова, ім. акаде­мі­ка М.М.Боголюбова та ім. академіка М.О.Лаврентьєва. У 2007 році, у зв'язку з 90 – річчям з дня народження, йому було присвоєно звання Герой України, а Президією НАН України, в тому ж році, він був нагороджений Золотою медаллю академіка В.І. Вернадского. Ю.О. Митропольський був нагороджений срібною медаллю Чехословацької АН “За заслуги перед наукою і людством” і двома орденами “Дружби” (В’єтнам, 1987, 2001 роки).

На закінчення стисло вкажемо головні напрями отриманих Ю.О. Митропольським результатів за роки його наукової діяльності:

1) Створення і математичне обґрунтування алгоритмів побудови асимптотичних розкладів розв’язків нелінійних диференціальних рівнянь, що описують нестаці­онарні коливальні процеси;

2) Розвиток методу дослідження одночастотних процесів у коливальних системах;

3) Дослідження систем нелінійних диференціальних рівнянь, що описують коливальні процеси в гіро­скопічних системах і сильно нелінійних системах;

4) Розвиток теорії інтегральних многовидів в неліній­ній механіці та вивчення питань стійкості рухів, які при цьому виникають;

5) Розробка методу усереднення для рівнянь з повільно змінними параметрами, рівнянь з недиференці­йовними і розривними правими частинами, рівнянь з запізнюючим аргументом, рівнянь з випадковими збуреннями, рівнянь з частинними похідними та рівнянь у функціональних просторах, а також розробка методу усереднення для задач про розділення рухів;

6) Розвиток методу прискореної збіжності в задачах нелінійної механіки;

7) Розвиток теорії зведення в лінійних диферен­ціальних рівняннях з квазіперіодичними коефіці­єнтами.

Крім того, Ю.О. Митропольський дав математичне обґрунтування ряду ще мало вивчених явищ у нелінійних коливальних системах. Так, ним детально вивчені колива­ння маятника в нелінійній постановці із змінною  довжиною; для нелінійного вібратора під впливом зовнішньої періодичної сили зі змінною частотою; їм відкриті і пояснені специфічні зміни амплітуди і фази при різних режимах проходже­ння через резонанс; виявлені і пояснені цікаві явища затягування амплітуди в резонансній області під впливом зовнішньої періодичної сили.

Результати Ю.О. Митропольського за вказаними вище напрямами були викладені в його монографії “Проблеми асимптотичної теорії нестаціонарних коливань”, виданій у 1964 році,  пере­кладеної у Франції, і США, і відмічені Ленінською премією.  Вони увійш­ли також  в монографію “Асимптотичні методи в теорії нелінійних коливань”, написану Ю.О. Митропольським разом з М.М. Боголю­бовим. Ця монографія і сьогодні є ос­новою в області нелінійної механіки, а запропонований в ній метод вивчення  нелінійних коливальних систем тепер називають методом КБМ (Крилов, Боголюбов, Митропольський).

На закінчення, згадаємо наступні найважливіші монографії, написані як самим Ю.О. Митропольським, так і разом з його учнями в розрізі згаданих вище напрямів 1-7 і деяких інших: «Лекції по методу усереднення в нелінійній механіці» (Київ : Наук. думка.— 1966. — 469 с.), “Метод усереднення в нелінійній механіці” (Київ : Наук.думка, 1971.— 440 с.), “Дослідження коливань в системах з розподіленими параметрами: (Асимп­то­тичні методи)” (Ю.О.Митрополь­ський, Б.I.Мосєєнков. — К.: Вид-во Київ. ун-ту, 1961.— 123 с.), “The Monofrequency Method in the Dynamic Analysis of Structures” (Yu.A. Mitro­pol­sky, B.I. Moseenkov, — New York: A Special Research Re­port.— 1967.— 104 p. ss), “Лекції по застосуванню асимпто­тичних методів до розвязку рівнянь у частинних похідних” (Ю.О. Митропольськнй, Б.І. Мосєєнков. — Київ: Ін-т математики АН УРСР, 1968.— 414 с.),  “Лекції по теорії коливань систем з запізненням” (Ю.О. Митро­польський, Д.І. Мартинюк. — Київ: Ін-т ма­тематики АН УРСР.— 1969.— 309 с.), “Періодичні і квазіперіодичні коливання систем з запізненням” (Ю.О. Митропольський, Д.І. Марти­нюк.-Київ: Вища шк.-1979. - 248 с.), “Системи еволюційних рівнянь з пері­одичними і умовно періодичними коефіцієнтами” (Ю.О. Ми­тро­поль­ський, A.M. Са­мойленко, Д.І. Марти­нюк - Київ : Наук. думка, 1984. - 216 с.).

Загалом з іменем Ю.О. Митропольського повязано  22 монографії, які видані в Україні і за кордоном.

 

Усі права захищені © 2007 Інститут Математики