Граве Дмитро Олександрович (1863 – 1939)
Видатний математик і педагог Дмитро Олександрович Граве народився 8 вересня 1863 року в місті Кириллов Новгородської губернії. У 1881 році він закінчив гімназію й поступив на математичне відділення фізико-математичного факультету Санкт-Петербурзького університету, де слухав лекції таких видатних математиків, як П.Л.Чеботарьов, О.М.Коркін, А.А.Марков. У 1985 році одержав степінь бакалавра, захистивши дисертацію «Про поверхні minima», яка була опублікована в «Записках Физико-математического общества студентов СПб. университета». У магістерській дисертації (1889 р.) Граве вирішив проблему про знаходження всіх інтегралів системи диференціальних рівнянь для задачі трьох тіл, які не залежать від закону дії сил (цю задача йому поставив Коркін). Після захисту цієї дисертації Граве читав лекції як приват-доцент кафедри чистої математики Санкт-Петербурзького університету, а також в інституті інженерів шляхів сполучення, Військово-топографічному училищі, на Бестужівських курсах. В 1896 році він захистив дисертацію «Про основні задачі математичної теорії побудови географічних карт» на звання доктора математики під керівництвом Коркіна і з 1899 року починає працювати на посаді професора Харківського університету.
Новий етап у житті Граве починається в 1901 році, коли Б.Я.Букрєєв запросив його до Київського університету Св. Володимира. Граве дав згоду й 14 грудня 1901 року був обраний ординарним професором кафедри чистої математики. В Київському університеті діяльність Граве з самого початку носить революційний характер. Його основна увага переноситься на найновіші розділи математики, такі як теорія груп, теорія Ґалуа, теорія алгебраїчних чисел. Він розпочинає читати цілком нові курси, присвячені цим розділам, а з 1908 починають працювати знамениті семінари Граве, на яких виховалася ціла плеяда видатних математиків. Серед них Б.Н.Делоне, засновник Ленінградської алгебраїчної школи, відомий своїми працями з теорії алгебраїчних чисел, геометрії, кристалографії, О.Ю.Шмідт, видатний учений і організатор науки, засновник московської алгебраїчної школи, автор першої в світі монографії з абстрактної теорії груп, яку він написав в 1916 році, ще будучи студентом, М.Г.Чеботарьов, відомий своїми працями з теорії алгебраїчних чисел, теорії алгебр Лі, теорії Ґалуа, видатний український математик М.П.Кравчук, А.М.Островський, який згодом очолив кафедру математики в Базелі, засновану ще Й.Бернуллі. Не буде перебільшенням сказати, що вся майбутня радянська алгебраїчна школа вийшла з семінарів Граве. Одночасно Граве пише ряд підручників з сучасних розділів математики: «Теорія скінченних груп» (1908), «Елементарний курс теорії чисел» (1910), «Арифметична теорія алгебраїчних чисел» (1910), «Елементи вищої алгебри» (1914). Остання книга склала основу першого підручника вищої алгебри, написаного українською мовою – «Основи алгебри» (1919). Характерною рисою цих книг було те, що, хоча вони й були розраховані на студентів, вони містили найсучасніші (на той час) досягнення математики. Цим вони разюче відрізнялися від багатьох пізніших підручників (особливо з вищої алгебри), які часто-густо обмежувались лише «класичними» розділами, що, за думкою їхніх авторів, означало математику приблизно середини ХІХ сторіччя. Такий характер носив і розроблений ним курс «Основи нової математики» (1914), до якого увійшли теорія множин, теорія груп, Гамільтонові кватерніони, теорія полів, тощо.
У 1919 році Граве було обрано академіком Української Академії наук. У 1922 році в Києві було організовано науково-дослідну кафедру математики, яку Граве очолив у липні 1923 року. В цей час він переважно займається проблемами прикладної математики й механіки. Його учнями були, зокрема, такі відомі математики, як Ю.Д.Соколов, Н.І.Ахієзер, механіки М.О.Кільчевський, А.Л.Наумов. У січні 1934 року на основі цієї кафедри було створено Інститут математики Всеукраїнської Академії наук, першим директором якого став Граве. У 1929 році його було обрано почесним членом Академії наук СРСР.
У останні роки життя Граве повертається до досліджень в галузі сучасної алгебри. Він розпочинає роботу над «Трактатом з алгебраїчного аналізу», який бачився йому як енциклопедія сучасної алгебри у восьми томах. На жаль, цим планам не судилося здійснитися. Граве встиг опублікувати лише перші два томи й підготовити до видання третій. 19 грудня 1939 року він помер у Києві, де й похований на Лук’янівському цвинтарі.
Наукова й педагогічна творчість Д.О.Граве мала величезний вплив на розвиток математики не лише в Україні та Радянському Союзі, але й в усьому світі. За (неповними) даними сайту «Mathematical Genealogy» він та його учні виховали понад 2100 математиків, які отримали степінь кандидата наук або доктора філософії. Багато з них і зараз працюють в українських університетах та академічних інститутах, примножуючи славетні традиції своїх попередників, серед яких Д.О.Граве залишається неперевершеним взірцем.