РЕМЕЗ
Євгеній Якович
17.ІІ.1896-30.VIII.1975

Видатний український математик, що розробив і глибоко теоретично обґрунтував чисельний алгоритм, який дозволяє для будь-якої неперервної функції ефективно будувати з як завгодно великою точністю поліном її найкращого наближення. Цей алгоритм відомий тепер в усьому світі як алгоритм Ремеза.

Євгеній Якович Ремез народився в 1896 р. в місті Мстиславі колишньої Могильовської губернії. В 1916 р. із золотою медаллю закінчив Мстиславську гімназію, а в 1924 р. — Інститут народної освіти (нині Київський національний університет імені Тараса Шевченка). Дипломна робота Євгенія Яковича, присвячена науково-педагогічним дослідженням з питань теорії і практики наближених обчислень в школі, була рекомендована до друку. З того часу й почалась його наукова і педагогічна діяльність. З 1924 по 1928 р. він працював в механічній профшколі, де читав лекції з математичного аналізу, інтегрування диференціальних рівнянь і диференціальної геометрії, а з 1925 р. — в Інституті народної освіти та разом з цим навчався в аспірантурі. В 1929 р. успішно захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня на тему “Деякі методи чисельного інтегрування диференціальних рівнянь з оцінкою точних меж допущених помилок”, де були закладені основи методу двостороннього чисельного інтегрування звичайних диференціальних рівнянь. В наступні роки Євгеній Якович багато сил і енергії віддав науково-педагогічній роботі як професор і керівник кафедр математики в Київських педагогічному та гірничо-геологічному інститутах.

У 1936 р. Є.Я. Ремезу без захисту дисертації було присуджено науковий ступінь доктора фізико-математичних наук, а в 1939 р. його було обрано членом-кореспондентом АН УРСР.

Євгеній Якович працював в Інституті математики АН УРСР з часу його заснування та майже до кінця свого життя (до 1972 р.), а також за сумісництвом в Київському педагогічному інституті з 1930 по 1955 рр.

Починаючи з 1933 р. Є.Я. Ремез повністю присвячує свої дослідження конструктивній теорії функцій, приділяючи основну увагу питанням чебишовського наближення. Зокрема, на початку 30-х років він розробив і теоретично обґрунтував два чисельних алгоритма ефективної побудови для заданої неперервної на відрізку функції послідовності поліномів фіксованого степеня, які в рівномірній метриці збігаються до полінома найкращого наближення.

Євгенію Яковичу було притаманно застосовувати свої найтонші теоретичні дослідження до одержання чисельного розв’язку конкретних задач. До таких, зокре-ма, відносяться наступні результати.

У 1940 р. вийшла в світ робота “Про деякі класи лінійних функціоналів у просторі С^р та про остаткові члени формул наближеного аналізу”, в якій Є.Я. Ремез знайшов для залишкових членів різних одномірних задач (квадратурні формули, формули чисельного диференціювання та інтегрування та ін.) загальні інтегральні зображення у вигляді лінійних функціоналів, які перетворюються в нуль на множині поліномів деякого степеня. Він встановив на сегменті точну оцінку зверху для многочленів, обмежених константою на підмножинах цього сегмента, що м ають задану додатну міру. Отримані ним результати склали основу для подальших практичних та теоретичних досліджень і, як наслідок, неодноразово узагальнювались. Є.Я. Ремез одержав аналоги відомих теорем Чебишова-Маркова і Валле Пуссена для випадку рівномірного наближення функцій багатьох змінних. Пізніше він дослідив задачу чебишовського наближення функцій при наявності довільної кількості лінійних зв’язків, а також задачу побудови чебишовських наближень з параметрами, що входять нелінійно.

У 1969 р. вийшла в світ монографія Є.Я. Ремеза “Основы численных методов чебышевского приближения”, яка є цінним внеском в теорію і практику чебишовського наближення.

Розвиваючи результати Поліа, Джексона та Жюліа, Євгеній Якович дослідив зв'язок між середньостепеневими та рівномірними наближеннями функцій однієї та багатьох змінних.

Одночасно з В.К. Івановим (незалежно від нього) встановив необхідні і достатні умови того, щоб для неперервної заданої на деякому компакті в комплексній площині функції узагальнений поліном був поліномом її найкращого наближення. Ці умови в порівнянні з подібною теоремою А.М. Колмогорова отримані в дещо іншій формі і є більш зручними для практичного застосування.

Дослідження Євгенія Яковича Ремеза інтенсивно розвиваються як вітчизняними, так і зарубіжними вченими.

За час своєї більш як 50-річної науково-педагогічної діяльності він написав 3 монографії, більше 100 наукових статей, 2 підручники, 20 статей науково-методичного характеру та 11 історико-математичних досліджень, присвячених науковій спадщині М.В. Остроградського.

Євгеній Якович приділяв багато уваги підготовці наукових кадрів. Серед його учнів близько 20 кандидатів та докторів наук.

Наукова, педагогічна та громадська робота Є.Я. Ремеза відзначена урядовими нагородами; першою премією Президії АН УРСР була відмічена монографія “Общие вычислительные методы чебышевского приближения”, яка вийшла з друку в 1957 р.

Євгеній Якович Ремез помер 30 серпня 1975 р.

Монографії