СТЕПАНЕЦЬ
Олександр Іванович
24.V.1942-13.X.2007

Видатний український математик, завідуючий відділом теорії функцій (1990 р.), член бюро Відділення математики Національної академії наук України (1993 р.), заступник директора з наукової роботи Інституту математики НАН України (1996 р.), доктор фізико-математичних наук (1974 р.), професор (1982 р.), член-кореспондент НАН України (1997 р.), лауреат Республіканської премії ім. М. Островського (1974 р.), премії ім. М.В. Остроградського НАН України (2000 р.) та премії ім. М.М. Крилова НАН України (2007 р.), заслужений діяч науки і техніки України (2002 р.). Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2012, посмертно).

Олександр Іванович Степанець народився 24 травня 1942 р. в с. Комарівка Борзнянського району на Чернігівщині в родині вчителів Івана Васильовича і Віри Григорівни.

Ґрунтовні знання Олександр Іванович одержав на механіко-математичному факультеті Київського державного університету ім. Т.Г.Шевченка, який закінчив у 1965 р. Після чого впродовж усього життя працював у Інституті математики НАН України.

Великий вплив на формування наукових інтересів О.І. Степанця справило багаторічне спілкування і плідна співпраця з такими видатними математиками як В.К. Дзядик, М.П. Корнєйчук, С.М. Нікольський та С.Б. Стєчкін. У 1969 р. Олександр Іванович захистив кандидатську дисертацію "О некоторых линейных процесах приближения функций", а у 1974 р. докторську дисертацію "Исследования по экстремальным задачам теории суммирования рядов Фурье".

Основна сфера наукової діяльності Олександра Івановича теорія функцій. Його фундаментальні дослідження з теорії підсумовування рядів та інтегралів Фур’є, теорії наближення функцій однієї та багатьох дійсних змінних, теорії наближення функцій комплексної змінної склали вагомий внесок у розвиток математичного аналізу. В 70-х роках минулого століття О.І. Степанець створив методи, що дозволяють розв’язувати відому задачу Колмогорова-Нікольського на класах функцій, що визначаються модулями неперервності, і розповсюдив на функції багатьох змінних відому лему Корнєйчука-Стєчкіна. У 80-90-х роках минулого століття О.І. Степанець запропонував новий підхід до класифікації періодичних функцій, що базувався на поняттях (ψ,β)-похідної та ψ-інтеграла, який дозволив здійснювати досить тонку класифікацію надзвичайно широких множин періодичних функцій. За відносно невеликий проміжок часу для запроваджених ним класів було отримано розв’язки цілого ряду задач теорії наближення функцій, які до цього були відомі для класів Вейля-Надя. При цьому результати, які отримано для вказаних класів, з одного боку мають загальний характер, а з іншого виявляють низку нових ефектів, які у шкалах раніше відомих класів не могли бути поміченими. О.І. Степанець одержав ряд глибоких остаточних результатів, пов’язаних з наближенням локально сумовних функцій, заданих на дійсній осі, з наближенням інтегралів типу Коші на спрямовних жорданових кривих комплексної площини та з сильним підсумовуванням ортогональних розвинень інтегровних функцій. В останні роки життя Олександр Іванович активно займався дослідженням апроксимативних властивостей лінійних просто-рів S_p та їх узагальнень. Він розв’язав низку екстремальних задач і, зокрема, задачу про найкраще наближення, задачу про найкраще n-членне наближення та задачу про поперечники за Колмогоровим q-еліпсоїдів в цих просторах.

У творчому доробку О.І. Степанця 7 монографій та більше 200 наукових праць. Результати його досліджень отримали широке визнання як в Україні так і за її межами, про що свідчить, зокрема, перевидання його монографій англійською мовою авторитетними закордонними видавництвами.

Плідну наукову працю вчений поєднував з блискучою педагогічною діяльністю, спрямованою на відшукання обдарованої талановитої молоді та залучення її до активної математичної роботи. Впродовж багатьох десятиліть він читав основні і спеціальні курси з математичного аналізу для студентів Київського політехнічного інституту, Волинського державного університету, Кам’янець-Подільського державного університету, Слов’янського державного педагогічного університету. Математична обдарованість, педагогічна майстерність, уважне і чуйне ставлення до молодих дослідників дозволили О.І. Степанцю створити математичну школу, яка об'єднує спеціалістів з теорії наближення, котрі успішно працюють у різних наукових та освітянських центрах в Україні та за її межами. Серед його учнів 11 докторів і 34 кандидати наук.

В особі Олександра Івановича талант науковця і педагога гармонійно поєднувався з великими організаторськими здібностями. Він впродовж багатьох років очолював спеціалізовану вчену раду по захисту дисертацій в Інституті математики НАН України, а також був організатором цілого ряду міжнародних конференцій з теорії наближень. З 90-х років минулого століття О.І. Степанець був керівником регулярних семінарів з теорії функцій в Інституті математики НАН України. О.І. Степанець був головою видавничої ради Інституту математики НАН України, відповідальним редактором збірників праць Інституту математики НАН України з теорії наближення функцій, членом редакційних колегій «Українського математичного журналу» та «Українського математичного вісника».

О.І. Степанець завжди був наполегливим у досягненні поставленої мети, чесною, відвертою і, водночас, доброзичливою і чуйною людиною. Вчений раптово помер 13 жовтня 2007 р. Похований на Берковецькому кладовищі в Києві.

Пам’яті Олександра Івановича Степанця присвячено Збірник праць Інституту математики НАН України “Теорія наближення функцій та суміжні питання” (2008 р.) та Міжнародні конференції "Теорія наближення функцій та її застосування" (м. Кам’янець-Подільський, 2012 р.; м. Словянськ, 2017 р.; м. Луцьк, 2022 р.).

Монографії