Нижче наведено текст статті присвяченої Д. О. Ґраве:
В. Герасименко, Ю. Дрозд, С. Максименко
100 років Математичного інституту УАН,
Збірник праць Інституту математики НАН України, 2020, т.17, №2, ст. 1-9
Дмитро Олександрович Ґраве
(6 вересня 1863, Кирилов - 19 грудня 1939, Київ)
У березні 2020 р. виповнилось 100 років від часу заснування академіком Д. О. Ґраве Математичного інституту Української Академії наук (УАН).
Математична інституція у складі Української академії наук формально народилась за таких подій. Загальні збори УАН в лютому 1920 р. постановили: обрати професора Д. О. Ґраве членом УАН на чергових Загальних зборах 8 березня 1920 р. Професора Д. О. Ґраве обрали одноголосно на кафедру чистої математики з дорученням якнайшвидше організувати Математичний інститут УАН, який і "було засновано в той самий час без зволікання".
За наступне десятиліття становлення Академії наук проходили постійні зміни (реорганізація) її структури. Значною мірою ці зміни відбувались під впливом зовнішніх факторів, зокрема, завдяки спробам підпорядкувати самоврядну організацію державним та партійним органам, які в той історичний період самі зазнавали постійних трансформацій. За умов політичного хаосу, зміни влад та режимів видатні вчені прагнули будь-що зберегти омріяну УАН. З огляду на це треба відзначити, що при цьому реорганізація структури Академії не означала зміни її наявних інституцій: вчених і напрямів їх досліджень.
Так, у жовтні 1920 р. Математичний інститут УАН було реорганізовано в такі інституції математичного профілю (згодом - комісії):
Мотивацією такого розділення була та обставина, що крім фізико-математичного відділення в Академії мало бути відділення застосовного природознавства (з 1920 р. академік Д. Ґраве керує організацією цього відділення).
У травні-червні 1921 р. спеціальним рішенням Уряду наявні на той час в Україні наукові організації було об'єднано у дві структури:
3 червня 1921 р., за окремою постановою РНК УСРР, набув чинності Статут ВУАН. В 1921 р. відбулося перше скорочення наукових співробітників ВУАН (із 606 до 149 осіб), представники уряду були присутні в Раді (Спільному зібранні) ВУАН, а наркомат освіти УСРР отримав право затверджувати академіків та президію ВУАН.
До 1929 р. ВУАН являла собою суміш державних наукових установ і громадських наукових організацій. Лише постановою Президії ВУАН від 7 січня 1930 р. всі наукові товариства було виключено з Академії. За задумом партійних органів реорганізація науково-дослідних установ мала бути спрямована на злиття дрібних дослідницьких закладів з метою створення великих науково-дослідних інститутів. Кількість таких інститутів у 1929-1930 рр. мала збільшитися до 34 у порівнянні з 16, які діяли у 1928 р. Водночас зменшилося число науково-дослідних кафедр - від 84 у 1928 р. до 4-х на кінець 1930 р.
У той час тло, на якому відбуваються зміни структури Академії, висвітлено в академіка І. Дзюби [5]:
... Початок 30-х рр. приніс нові випробування Академії. На атмосфері в ній гнітюче відбивалися політичні репресії в країні, цілеспрямоване «загострення класової боротьби», наслідки голодомору. Функцію «непримиренної боротьби проти ворожих елементів ВУАН» виконувала комуністична фракція ВУАН, що перетворилася у своєрідного офіційного наглядача за діяльністю всієї Академії і кожного окремого її члена під приводом «всебічної, конкретної, глибокого пророблення наукової продукції робітників ВУАН, скерованої на допомогу у великій більшості науковців методологічно переозброїтись, а явно ворожих ізолювати» («Постанова комуністичної фракції ВУАН про політичний стан Академії», 20.05 1932 р.). Шал «боротьби» проти «ворожих елементів» набирав такого моторошного характеру, що партійному керівництву доводилося стримувати деяких надто войовничих функціонерів. Наприклад, у згаданій постанові засуджено «виступ тов. Рибака на зборах І Відділу ВУАН з критикою математичних праць М. М. Крилова, з заявою академіку М. М. Крилову, що він його праць не читав і вважає, що й читати не треба їх, щоб дати оцінку як буржуазному вченому». Під гаслом «критики й самокритики» проводилися «чистки» кадрів у принизливій формі публічного обговорення «громадського обличчя» видатних учених, викриття «ворожих тенденцій» у їхніх працях, визначення їхніх «здібностей» залежно від класового походження.
Зрештою математичні відділи структурі Академії набули форми «циклів наук». Зокрема, фізико-математичний відділ відтепер мав у своєму складі 7 циклів, а до циклу фізико-математичних наук входили такі установи:
У зв'язку з переїздом столиці з Харкова (офіційно 24.06.1934 р.) до Києва відбулась чергова реорганізація структури Академії. Зокрема було реорганізовано кафедри та відповідні комісії ВУАН: застосовної математики (Д. Ґраве), чистої математики (Г. Пфейффер) і математичної статистики (М. Кравчук). Також було заплановано на 1932 р. організувати в Києві Інститут математики.
У січні 1934 р. постановою сесії ВУАН було ліквідовано кафедри, кабінети та інші установи. На їх основі було організовано академічні інститути, в тому числі й Інститут математики, посаду директора якого став обіймати академік Д. О. Ґраве.
Треба наголосити, що "Інститут математики Академії наук УРСР об'єднав комісії, створені при кафедрах прикладної математики, математичного аналізу і математичної статистики в період 1919-1930 рр. Як в сенсі особового складу, так і в сенсі кола розроблюваних питань Інститут значною мірою є продовжувачем роботи названих кафедр й комісій", [7].
Не можна уявити історію Інституту математики без свого засновника і творця, і навпаки, - розглядати постать академіка Д. О. Ґраве окремо від математичної інституції Академії наук.
Біографія фундатора математичної інституції в Академії неодноразово викладена в численних джерелах, тому має сенс лише звернути увагу на власноруч написану Дмитром Олександровичем автобіографію з фондів бібліотеки Інституту математики НАН України [2]
Також не будемо детально затримуватися на його науковому набутку оскільки найкраще це висвітлено в працях його учнів [8, 9]. Найвідоміші його праці [3, 10, 11]вже мають більш ніж вікову історію і досі не втратили свого впливу на розвиток математики. У некролозі [4] написаному Б. Н. Делоне наведено повний список наукових праць Д. О. Ґраве. Деякі його відомі праці з алгебри, математичної фізики та інших галузей математики, наприклад, актуарної математики (Д. О. Ґраве вважається одним з піонерів у створенні актуарної математики) увійшли до зібрання вибраних праць Д. О. Ґраве [1], опублікованого в наш час.
Зазначимо, що у 1935 р. урочисто відзначалось 50-річчя науково-педагогічної діяльності Д. О. Ґраве. З цієї нагоди у книзі [8] було зібрано праці його учнів.
Професор Д. О. Ґраве був видатною людиною в багатьох вимірах: вчений, видатний організатор науки, талановитий педагог та громадський діяч. Зокрема, він був засновником низки наукових і освітніх інституцій.
Д. О. Ґраве був одним з натхненників створення Української Академії наук. Наведемо бачення Голови-Президента УАН академіка В. І. Вернадського та професора Д. О. Ґраве: "... важливо було увільнити Вченого від перевантаження обов'язками викладача навчального закладу, у тому разі, якщо він виявив здатність рухати науку вперед: Академія повинна складатися з об'єднання вчених людей, які отримують кошти від держави і віддаються науці і дослідницькій роботі, як справі свого життя, визнаної державою за державно важливу" [6].
Фактично, Д. О. Ґраве мав права дійсного члена УАН ще до його обрання академіком в 1920 р, а саме: у липні 1918 р. Д. О. Ґраве за дорученням свого побратима академіка В. І. Вернадського був залучений до підкомісії з організації фізико-математичного відділення УАН: "\emph{УАН мала сприяти створенню дослідницьких інститутів в усіх галузях людських знань}". У лютому 1919 р. Д. О. Ґраве став дійсним членом постійної комісії зі складання біографічного словника українських діячів, а з листопада 1919 р. до кінця 1921 р. очолював Інститут технічної механіки, заснований академіком С. П. Тимошенко в листопаді 1918 р.
Ще декілька прикладів невичерпної енергії видатного організатора науки. У 1925 році Д. О. Ґраве разом з відомим інженером О. Я. Федоровим (учень Д. О. Ґраве) очолював "Виставку з вивчення світових просторів", яка проходила з червня по серпень в Києві.
Професор Д. О. Ґраве - натурфілософ і математичний фізик: "\emph{На засіданні Другого відділення Української академії наук від 13.05.1921 р. (протокол 88) було постановлено за моєю доповіддю якомога швидко влаштувати «Лабораторію експериментальних досліджень з натуральної філософії»... той внутрішній світ ідей, які ми будуємо, повинен бути не чим іншим, як сукупністю математичних теорій всіх явищ природи. Натуральну філософію я розумів у англійському сенсі слова, як механіку і математичну фізику...}".
Відома видатна роль професора Д. О. Ґраве в створенні
Видатні якості Д. О. Ґраве як дослідника вдало поєднувалися з його хистом талановитого педагога. Педагогічній роботі він присвятив понад 45 років життя, викладав в університетах і інститутах Петербурга, Харкова, Києва.
Зі спогадів академіка О. М. Крилова (відомого механіка і математика, у 1928-1932 рр. директора фізико-математичного інституту АН СРСР - з 1934 р. Математичний інститут ім. Стеклова, перекладача «Математичних начал натуральної філософії» Ньютона, кораблебудівника, адмірала): Я с удовольствием вспоминаю Ваши лекции, которые я слушал 49 лет тому назад в университете. Я думаю, что я старейший из Ваших учеников. С глубочайшим уважением, искренне Вам преданный А. Н. Крилов. 1936 г.
І в наш час залишаються актуальними погляди О. М. Крилов про значення Науки для людства: "\emph{Надо помнить, что затраты на истинно научное творчество окупаются затем в жизни государства не седмирицею, не сторицею, а числами, для которых в древнем языке не было названий}".
Філософія професора Д. О. Ґраве на підготовку молодих вчених - відбір має відбуватись не в процесі навчання, а в процесі творчої роботи. З 1908 р. розпочалися знамениті наукові семінари професора Д. О. Ґраве, що проходили в університеті та у нього вдома. За наслідками діяльності якого була створена перша велика математична школа на теренах України. Одними з найвидатніших учнів Д. О. Ґраве в той час були М. Г. Чеботарьов, який згодом створив відому казанську алгебраїчну школу, Б. М. Делоне - син професора Київського політехнічного інституту М. Б. Делоне - вчителя відомого авіаконструктора І. Сікорського, який заснував ленінградську алгебраїчну школу. Учнем Б. М. Делоне був Д. К. Фадєєв, який керував Ленінградським алгебраїчним семінаром і виховав цілу плеяду відомих математиків. У творчій атмосфері семінарських занять професора Д. О. Ґраве виховувалися й інші його учні: майбутній академік ВУАН М. П. Кравчук, який у 1924 р. захистив першу в Україні докторську дисертацію з алгебри "Про квадратичні форми і лінійні перетворення" (його учнями були, зокрема, А. П. Люлька, С. П. Корольов, Ю. В. Кондратюк, В. М. Челомей), майбутній академік АН СРСР О. Ю. Шмідт, а також А. М. Островський, який став відомим завдяки теоремі про нормування поля раціональних чисел, М. Г. Крейн, В. П. Вельмін, Є. І. Жилінський та багато інших.
Особливо теплі спогади професор Д. О. Ґраве залишив про свого учня О. Ю. Шмідта: "\emph{О. Ю. Шмідт вступив до моєї школи, коли був ще студентом, і незабаром зробив відкриття в теорії груп, що стало сенсацією в Німеччині}". О. Ю. Шмідт у 1929 році заснував кафедру вищої алгебри Московського університету імені М. В. Ломоносова. Він є автором першої у світі монографії з теорії груп, виданої в Києві у 1916 р., в якій розглядаються нескінченні групи. З 1934 р. (до 1939 р.) після відродження Київського університету, який було ліквідовано в 1920 р., університету було присвоєно ім'я О. Ю. Шмідта.
У 1922 р. в Києві було організовано науково-дослідну кафедру математики. З 1923 р. її очолив Д. О. Ґраве. В цей період його цікавлять проблеми математики і механіки. Серед його учнів можна побачити М. О. Кільчевського, Ю. Д. Соколова і А. Л. Наумова, які багато зробили для розвитку механіки в Україні. Взагалі Д. О. Ґраве брав активну участь у долі багатьох українських математиків, зокрема М. М. Боголюбова, Н. І. Ахієзера, Є. Я. Ремеза, В. Є. Дяченко.
Треба відзначити еволюцію наукового семінару Д. О. Ґраве. У 20-ті роки на науковому семінарі обговорювались, наприклад, такі теми: "Класична гідродинаміка", "Механічна теорія ефіру", "Теорія електрики Максвелла", "Механіка Герца", "Теорія Айнштейна", "Квантова механіка", "Механіка молекулярної будови речовин".
Академік М. М. Боголюбов сформувався як вчений в галузі математичної фізики під впливом наукового семінару Д. О. Ґраве і згодом, працюючи в Інституті математики, написав фундаментальні праці із статистичної механіки і квантової теорії поля [6]. В наш час заснований ним Інститут теоретичної фізики носить ім'я М. М. Боголюбова.
Всіх учнів професора Д. О. Ґраве навіть згадати в короткій статті неможливо. Зазначимо лише, що з їхніми іменами пов'язані важливі віхи у розвитку як нашого Інституту, так і вітчизняної математики загалом.
Не можна також не згадати про заснування Д. О. Ґраве перших в країні математичних періодичних видань: «Журнал математичного циклу Всеукраїнської Академії наук» (1931 р.), «Журнал Інституту математики Всеукраїнської Академії наук» (1934 р.), «Збірник праць Інституту математики АН УРСР» (1938 р.) як оберігає збереження найкращих традицій розвитку науку.
Заслуги професора Д. О. Ґраве з розвитку науки і освіти вшановувались в різні періоди його життя такими нагородами: до 1917 р. - дійсний статський радник, заслужений професор, орден св. Станислава 2-го ступ., орден св. Анни 2-го ступ., орден св. Володимира 4-го ступ. та 3-го ступ.; після 1917 р. - «Про соціальне забезпечення заслужених працівників науки» (1921 р.), почесний член АН СРСР, орден «Трудовий Червоний Прапор». У наш час кратер на Місяці названо на честь Ґраве.
У зв'язку з ювілейною датою варто згадати, що Інститут математики дав початок низці наукових установ Академії. Серед них
Інститут математики зберігає в академічній науці найкращі традиції, започатковані корифеями математики - академіком Д. О. Ґраве та його найближчими учнями-наступниками. Велика кількість колишніх і нинішніх співробітників доклали багато зусиль для того, щоб Інститут математики перетворився на провідний, відомий світу науковий центр. Це відбувалося завдяки багаторічним дослідженням, поширенню досвіду від покоління до покоління, і дало можливість закласти традиції та створити наукові школи світового рівня в пріоритетних напрямках розвитку математичної науки.
Завершуючи розповідь про джерела Інституту математики, треба наголосити, що інституція гідно витримала випробування часом, пройшовши складний шлях - від невеликого колективу вчених-однодумців до потужної науково-дослідної установи. У наш час ім'я Д. О. Ґраве залишається символом високої місії наукових досліджень, який дає наснагу ученим Інституту: ... вивчаючи чисту математику не повинні втрачати енергії й віри у високе значення їх науки. Їх не повинна залишати віра в існування закладених в надрах їх розуму якостей, що дають можливість підноситися духом все вище і вище в нескінченність.
Розробка сайту: Сергій Максименко - 2023