|
Як вважають історики, перші поселення на території міста Гадяч з’явилися ще в скіфські часи. Власне Гадяч було засновано близько 500 років назад. Точна дата заснування невідома. Довгий час вважалося, що місто засноване у 1634 році, але коли у 1984 році збиралися відсвяткувати 350-річчя Гадяча (була випущена відповідна сувенірна продукція, зокрема, ювілейні значки) з'ясувалося, що місто має набагато більш древню історію. 
|
|
В 1442 році за 6 верст на південь від Гадяча на горі Красній (згодом територія села Монастирські Будища Гадяцького повіту, нині село Малі Будища) було побудовано Красногірський Гадяцький Миколаївський монастир. Згадки про Гадяцьке городище та Гадяч зустрічаються в "Книге Большому Чертежу" та інших документах 17 століття. Поважний вік міста підтверджується картою "Кордони Литовської Русі в 1533 році", на якій зображено Гадяч - єдине місто зі складу нинішньої Полтавської області: 
Хоча, місто Лубни, наприклад, має тисячолітню історію. |
|
В 1648 році було створено Гадяцький полк. Полковниками Гадяцького полку були:
В складі Гадяцького полку, окрім іншого, знаходилась і козацька артилерія. В 1649 році полк ввійшов до складу Полтавського полку. В 1665 році Гадяцький полк був відновлений. В 1662–1672 роках частина полку входила до складу Зіньківського полку. У різний час до складу Гадяцького полку входило від 9 до 18 сотень. На 1782 рік у ньому було три сотні Гадяцькі, три Опошанські, три Зіньківські, дві Комишанські, дві Ковалівські, Веприцька, Грунська, Куземинська, Рашівська і Лютенська. На території полку знаходилось 11 містечок і 971 село. Козаки Гадяцького полку брали участь у штурмі Азова (1696 р.), в боях у Прибалтиці (1701-1704 рр.), Полтавській битві (1709 р.) Ліквідовано полк в 1782 році. 
|
|
16 вересня 1658р. у місті
Гадячі
гетьман Іван ВИГОВСЬКИЙ підписав
трактат,
за яким Україна мала укласти союз із Польським королівством та великим
князівством Литовським як велике князівство Руське. Входячи у вищезазначену унію,
Україна забезпечувала собі повне внутрішнє самоврядування, отримувала право мати
свою скарбницю, військо, монету, суди, державні установи, тощо. На території Речі
Посполитої мала бути скасована церковна унія, відновлювалися церковні суди, було
обіцяно повернути усе конфісковане церковне майно. Передбачався широкий розвиток
освіти та української культури, гарантувалися свободи друку й слова та відкриття
друкарень.
Після цього московські війська рушили на Україну. Проте 17 липня 1659р. у битві
на річці Соснівці під Конотопом московське військо було розгромлене
козацькими військами на чолі з гетьманом Іваном ВИГОВСЬКИМ
при підтримці польських і татарських загонів. Воєводу князя
ПОЖАРСЬКОГО - вбито.
На жаль, гетьману не вдалося закріпити свою перемогу. Прибічники відносин з Москвою
за обіцяні московським царем землі фактично зрадили свого гетьмана. У 1659р.
ВИГОВСЬКИЙ зрікся булави
і був змушений виїхати до Польщі.
Він був настановлений київским воєводою й сенатором
і був членом львівського братства.
Згодом ВИГОВСЬКОГО було звинувачено у підтримці козацького повстання
і розстріляно поляками в Корсуні в 1664 р.
Ще про ВИГОВСЬКОГО див.матеріали розділу
"Гадяч в літературі":
1
та розділу
"Гадяч
в засобах масової інформації":
1,
2,
3,
4,
5.
Ось що писалося про Гадяч та Гадяцький договір
у "Малій Радянській енциклопедії":
|
|
З 1663 року по 1668 рік Гадяч був адміністративною столицею Війська Запорізького. Гетьман Іван БРЮХОВЕЦЬКИЙ, який переніс сюди свою резиденцію, розбудував дерев'яний замок, адміністративні споруди, звів нові укріплення та церкви. Він постановив: "Щоб уся волость Гадяцька була при булаві, як за гетьмана Богдана ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, а у Гадяцькій волості пробувають міста: Котельна, Опішна, Куземин, Грунь, Черкаська, Зіньків, Лютинка, Веприк, Рашівка, Комишна, Ковалівка, Бурок — і щоб вони всі із млинами, із селами, з полями та з іншими угіддями, що до них належать, ішли на гетьманську булаву" ( "Статті Івана БРЮХОВЕЦЬКОГО"). Іван Мартинович БРЮХОВЕЦЬКИЙ почав свою кар'єру при Богдані ХМЕЛЬНИЦЬКОМУ, у якого він був старшим служкою. Ставши за допомогою Москви лівобічним гетьманом, він поступився за це навіть тими обмеженими правами, що ще залишались в України. Оскільки це викликало невдоволення в народі, він вирішив за допомогою правобережного гетьмана Петра ДОРОШЕНКА розірвати спілку з Москвою і стати гетьманом усієї України. Але планам його збутися не судилося - він був вбитий 7 червня 1668 року на Сербиному полі, розташованому в двох кілометрах на північний захід від міста Диканьки (див.: КІШИК В.В. Де вбили гетьмана Брюховецького?// Козацькі старожитності Полтавщини: Збірник наукових праць. - Полтава, 1993. - Вип.1. - С.48-57). Це сталося після того, як весною 1668 року російське військо на чолі з князем Григорієм РОМОДАНОВСЬКИМ, підійшло до Котельви, обложивши її. БРЮХОВЕЦЬКИЙ виступив із Гадяча на відсіч вторгненню. Біля Диканьки сили БРЮХОВЕЦЬКОГО зустрілися з силами ДОРОШЕНКА. Козаки БРЮХОВЕЦЬКОГО об'явили себе прибічниками ДОРОШЕНКА, схопили БРЮХОВЕЦЬКОГО і потягли його до правобережного гетьмана. За однією з версій цієї події ДОРОШЕНКО повелів прикувати його до гармати і при цьому зробив знак рукою: козаки сприйняли цей жест за смертний вирок і вбили БРЮХОВЕЦЬКОГО. Ввечері козаки з обох сторін Днїпра попились, почали кричати, галасувати і хотіли вбити й ДОРОШЕНКА. ДОРОШЕНКО насилу втихомирив їх, звелівши викотити їм кілька бочок горілки. Жахливо спотворений труп БРЮХОВЕЦЬКОГО був відвезений за наказом ДОРОШЕНКА до міста Гадяча, де і похований з гетьманськими почестями в липні 1668 року в тій церкві, котру він сам поставив. Ще про БРЮХОВЕЦЬКОГО див.матеріали розділу "Гадяч в літературі": 1, 2, 3, 4, 5, та розділу "Гадяч в засобах масової інформації": 1, 2. 
|
|
Після розформування Гадяцького полку у 1782 р. Гадяч увійшов до складу Чернігівського, у 1791 - до Київського, а у 1795 р. знову до Чернігівського намісництва. З 1796 р. Гадяч - повітове містечко Малоросійської, а з 1802 р. Полтавської губернії. В 1764 р. російська імператриця КАТЕРИНА II пожалувала місто Гадяч з довколішніми селами графу Кирилу РОЗУМОВСЬКОМУ, останньому гетьману України, президенту Петербурзької Академії наук. 
|
|
В 1869 році в Гадячі було створено ощадно-позичкове товариство під назвою «Гадячское 1-е ссудо-сберегательное товарищество», що стало першим кредитним кооперативом в українських землях. У перший рік воно об'єднувало 28 членів. Розмір паю у Гадяцькому ощадно-позичковому товаристві становив 100 крб., найбільша сума позики - 100 крб., а термін дії позики - 6 місяців. |
|
Радянська влада в Гадячі була встановлена в січні 1918 року. Оголосивши війну незалежній Україні, більшовицькі війська захопили Полтавщину і розгорнули терор проти населення. У 1918-22 роках у Зіньківському та Гадяцькому повітах сталися антибільшовицькі селянські повстання. В березні 1918 року місто захопили німецькі окупанти. Після вигнання окупантів владу в Гадячі захопили війська Директорії. На початку січня 1919 року частини Червоної Армії і партизани відновили в місті Радянську владу. 1 серпня 1919 року Гадяч захопили денікінці. 4 грудня 1919 року місто знову було звільнено Червоною Армією. |
|
З 7 березня 1923 року Гадяч - районний центр Української РСР, з 1925 року - місто. У 1932-37 роках знаходився у складі Харківської області. Багато населення району було вислано до Сибіру під час насильницької колективізації і загинуло від голодомору в 1932-33 роках. |
|
Під час другої світової війни Гадяч був залишений Червоною армією 27 вересня 1941 року. За німецької окупації вивезено до Німеччини 385, розстріляно 252 жителі міста. Звільнено Гадяч 11 вересня 1943 року військами Воронезького фронту в ході Харківської наступальної операції. В боях за місто загинув командарм 47-ої армії генерал-лейтенант Павло КОРЗУН. |
|
Гадяч - батьківщина Михайла ДРАГОМАНОВА (див.матеріали розділу "Гадяч в засобах масової інформації": 1, 2). Тут у родинному маєтку, що розташувався на схилах Псла, жила сестра ДРАГОМАНОВА - поетеса Олена ПЧІЛКА. В Зеленому Гаю, в будинку матері жила і працювала Леся УКРАЇНКА (див.матеріали розділу "Гадяч в літературі": 1 та "Гадяч в засобах масової інформації": 1). 
Садиба в Зеленому Гаю зображена на полотні відомого гадяцького художника Михайла ПОЗИВАЙЛА 
З Гадячем пов'язані імена Панаса МИРНОГО (див.матеріали розділу "Гадяч в літературі": 1, 2). та Михайла МАКАРОВСЬКОГО. В місті бували Тарас ШЕВЧЕНКО, Микола ГОГОЛЬ, Антон ЧЕХОВ, Ольга КОБИЛЯНСЬКА та ін. В Гадячі народилися відомий російський лікар та натураліст Мартин Матвійович ТЕРЕХОВСЬКИЙ (1740-1796), видатний сибірський історик і архівіст Микола Микитович БАКАЙ (1862-1927), літературознавець Михайло Опанасович САДІЛЕНКО (1882-1973), теоретик в області космології та загальної теорії відносності Абрам Леонідович ЗЕЛЬМАНОВ (1913-1987), видатний спеціаліст з планетарних механізмів трансмісій військових плазунових машин Олександр Дмитрович ВАШЕЦЬ (1939-2001) та ін. (див. сторінку Хто був і є у місті Гадяч (експериментальний довідник) ). |
|
Місто Гадяч є знаменним не тільки для козацької, але і для єврейської історії, в основному завдяки тому, що тут у 1813 році був похований один з основоположників хасидизму, засновник руху Хабад ребе Шнеур ЗАЛМАН із Ляд (1745-1813). Про Шнеура ЗАЛМАНА див.матеріали розділу "Гадяч в літературі": 1 та розділу "Гадяч в засобах масової інформації": 1, 2, 3. 
|
|
|